Історія справи

Постанова ВСУ від 13.02.2024 року у справі №910/743/23
Постанова ВСУ від 27.02.2024 року у справі №910/743/23
Постанова ВСУ від 13.02.2024 року у справі №910/743/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/743/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Наїдка Л. В. (адвоката),

відповідача - Пилипчук І. Г. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (колегія суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Гончарова С. А., Іоннікова І. А.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Гідромеханізація"

до Київської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

1.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/743/23, позов Акціонерного товариства "Гідромеханізація" (далі - АТ "Гідромеханізація") до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки задоволено повністю.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:283:0031, від 06.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1903, укладеного Київською міською радою та АТ "Гідромеханізація", у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

1.2. Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення від 20.06.2023, яким заяву АТ "Гідромеханізація" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/743/23 задовольнив повністю, вирішив стягнути з Київської міської ради на користь АТ "Гідромеханізація" 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.3. Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/743/23 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/743/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/743/23 залишено без змін.

1.4. АТ "Гідромеханізація" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про винесення додаткового рішення (додаткової постанови суду апеляційної інстанції), в якій заявник просив стягнути з Київської міської ради на користь АТ "Гідромеханізація" витрати на професійну правничу допомогу у справі № 910/743/23 у розмірі 80 000,00 грн за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

1.5. Київська міська рада подала до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому просила залишити без задоволення заяву АТ "Гідромеханізація" про розподіл судових витрат як необґрунтовану. При цьому просила суд у разі, якщо він дійде висновку про обґрунтованість заявленої суми, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

2. Короткий зміст судового рішення

2.1. Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову від 21.11.2023 у справі № 910/743/23, якою заяву АТ "Гідромеханізація" про винесення додаткового рішення задовольнив. Вирішив стягнути з Київської міської ради на користь АТ "Гідромеханізація" 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

2.2. Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений сторонами у вигляді фіксованої суми 80 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції з огляду на наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивача та необґрунтованість заперечень відповідача щодо їх розміру дійшов висновку про реальність витрат АТ "Гідромеханізація" на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Київська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/743/23 та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про розподіл судових витрат.

3.2. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 123 126 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах у постановах від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/743/23, вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні 13.02.2024.

4.2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив 12.01.2024 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про відкладення судового засідання.

4.3. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

За змістом частини 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Проте це не позбавляє її права на подання документів до суду в паперовій формі.

4.4. Отже, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як орган місцевого самоврядування може подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в паперовій формі.

4.5. Зважаючи на недотримання Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимог статей 6 42 Господарського процесуального кодексу України, а також незазначення у клопотанні відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, клопотання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України належить залишити без розгляду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції про стягнення з Київської міської ради на користь АТ "Гідромеханізація" 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5.4. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

5.5. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

5.6. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

5.7. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5.8. Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

5.9. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.10. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.11. Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

5.12. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

5.13. Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

5.14. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

5.15. Ухвалюючи додаткову постанову у справі № 910/743/23, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений сторонами у вигляді фіксованої суми 80 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції, зазначивши про наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивача та необґрунтованість заперечень відповідача проти їх розміру, дійшов висновку про реальність витрат АТ "Гідромеханізація" на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат.

5.16. Київська міська рада, не погодившись із ухваленою додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/743/23, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/743/23 та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про розподіл судових витрат. Скаржник у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 123 126 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

5.17. Колегія суддів установила, що у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, на яку посилається скаржник, викладено такі висновки:

"Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень позивача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг".

5.18. У справі № 910/23210/17 суд апеляційної інстанції, скасовуючи та приймаючи нове додаткове рішення, присудив стороні, на користь якої постановлене рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі ніж той, що був погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом. За результатами повторної оцінки наданих заявником доказів понесення судових витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції встановив лише часткове підтвердження їх розміру. Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції у наведеній справі, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на них.

5.19. У додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд, частково задовольняючи заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, зазначив таке:

"Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 65 000, 00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді касаційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача-2; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Міністерства оборони України становить надмірний тягар для позивача - 2, що суперечить принципу розподілу таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Міністерства оборони України на користь відповідача 32 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції".

5.20. У справі № 910/15944/17 Верховний Суд, установивши на підставі поданих стороною доказів неспівмірність витрат із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді касаційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, невідповідність таких витрат критерію реальності, розумності їхнього розміру, дійшов висновку про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у меншому розмірі.

5.21. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив:

"37. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін".

5.22. У справі № 910/12876/19 за умовами договору вартість правової допомоги адвокатського об`єднання визначалася з урахуванням погодинної тарифної ставки працівників цього адвокатського об`єднання на основі фактично витраченого часу на надання правової допомоги клієнту; клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не подавалося. Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19 дійшла висновку, що вимоги заявника про відшкодування витрат є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

5.23. Скаржник також зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, Суд зазначив таке:

"При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені".

5.24. Колегія суддів установила, що у справі № 826/1216/16 розмір гонорару встановлювався у формі погодинної оплати за надані фахівцем у галузі права послуги. Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи постанову апеляційного адміністративного суду в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, зазначила, що суд апеляційної інстанції не досліджував належність та допустимість наданих заявником доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а лише зазначив, що надані позивачем документи не містять вимог щодо відшкодування витрат, які визначенні у частині 1 статті 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

5.25. Скаржник зауважує, що за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

5.26. У справі № 775/9215/15-ц розмір витрат на правничу допомогу залежав від обсягу виконаної адвокатом роботи та підтверджувався довідкою-розрахунком. Велика Палата Верховного Суду у справі № 775/9215/15-ц зазначила, що доказами підтверджується надання адвокатом правничих послуг частково, тому частково слід задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

5.27. Скаржник також зауважує, що Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

"Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

…У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

5.28. Колегія суддів установила, що у справі № 922/445/19 встановлено, зокрема, розмір винагороди за юридичні послуги у фіксованій сумі; на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу серед іншого надано акт приймання-передачі наданих послуг. Тому Верховний Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в судах апеляційної і касаційної інстанцій у розмірі, яку просив стягнути заявник.

5.29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на яку посилається Київська міська рада, Суд зазначив:

"119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

120. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

5.30. У справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду, розглянувши касаційні скарги фізичних осіб, зокрема, на додаткове рішення (за результатами розгляду заяви фізичних осіб про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу) та додаткову постанову (за результатами розгляду заяви ТОВ "Аксіома" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу), залишаючи без задоволення касаційні скарги, подані, зокрема, за заявами про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу № 2, № 3, виходила із того, що позивачкою у справі № 922/1964/21 не було доведено неспівмірність судових витрат на професійну правничу допомогу та їх необґрунтованість.

5.31. У постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду, на яку посилається скаржник, зазначила:

"5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/4507/18, скасовуючи додаткове судове рішення про відмову в стягненні 5000,00 грн та приймаючи в цій частині нове рішення про відшкодування позивачу витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зазначила про неврахування судами того, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тому належить до судових витрат. Суд також зауважив, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, зазначивши, що загальна сума витрат на адвокатські послуги передбачена договором, і ця сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

5.32. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду постановив додаткову ухвалу від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, в якій зазначив:

"При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін".

5.33. У справі № 927/237/20 Верховний Суд зазначив про обґрунтованість клопотання заявника про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 927/237/20, понесених ним у суді касаційної інстанції. Суд установив, що надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі, заявленому стороною, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України Суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.34. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, встановив, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на те, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/743/23 в суді апеляційної інстанції складає 60 000,00 грн.

5.35. Натомість у поданій до суду апеляційної інстанції заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн. Як установив суд апеляційної інстанції, на підтвердження понесення витрат АТ "Гідромеханізація" надало такі документи:

- копію договору № 02/02-21/1 про надання правової допомоги від 02.02.2021;

- копію додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 від 02.02.2021;

- копію додаткової угоди № 2 від 11.10.2023 про внесення змін до додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 від 02.02.2021;

- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 11.10.2023.

5.36. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 11.10.2023 на виконання додатку № 2 до договору про надання правової допомоги від 02.02.2021 № 02/02-21/1 Адвокатським об`єднанням "УНІЛЕКС" було надано, а клієнтом - АТ "Гідромеханізація" прийнято такі послуги (правову допомогу):

- ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/743/23;

- підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/743/23 для АТ "Гідромеханізація". Направлення відзиву на апеляційну скаргу іншим учасникам справи та до Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку;

- особиста участь представника (адвоката) АТ "Гідромеханізація" у судових засіданнях в Північному апеляційному господарському суді щодо розгляду апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/743/23.

Відповідно до пункту 2 акта приймання-передачі наданих послуг від 11.10.2023 на виконання додатку № 2 до договору про надання правової допомоги від 02.02.2021 № 02/02-21/1 загальна вартість наданих послуг відповідно до підпункту 1 пункту 1 додатку 2 до договору про надання правової допомоги від 02.02.2021 № 02/02-21/1 склала 80 000,00 грн.

5.37. Суд апеляційної інстанції зауважив, що АТ "Гідромеханізація" довело належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, на суму 80 000,00 грн.

Наведеним спростовуються доводи Київської міської ради про те, що позивачем не підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу, а сума заявлених витрат є необґрунтованою.

5.38. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому зазначив про необґрунтованість та неспівмірність розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Оцінивши подане Київською міською радою клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції встановив, що Київська міська рада посилалася у цьому клопотанні на те, що вважає поданий розрахунок послуг на правничу допомогу завищеним і таким, що становить надмірний тягар для Київської міської ради, та суперечить принципу справедливого розподілу судових витрат, а також стверджувала про навмисне дублювання та розширене трактування написання відзиву на апеляційну скаргу як окремої значимої дії в акті приймання-передачі наданих послуг. У поданому клопотанні, як установив суд апеляційної інстанції, відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити без задоволення заяву про розподіл судових витрат як необґрунтовану; у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявленої суми, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.39. Суд апеляційної інстанції зауважив, що, стверджуючи про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, відповідач не зазначив, який, на його думку, розмір витрат є обґрунтованим та до якого розміру відповідач просить суд зменшити витрати позивача на правничу допомогу. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення відповідачем неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката зі складністю справи відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

5.40. Таким чином, суд апеляційної інстанції надав правову оцінку клопотанню про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та, діючи в межах своїх повноважень, передбачених статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, з огляду на недоведення відповідачем неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката зі складністю справи відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі, зазначеному в заяві АТ "Гідромеханізація".

5.41. За таких обставин Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови, установив, що оскаржувана додаткова постанова в цій справі не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувана додаткова постанова апеляційного господарського суду в цій справі ухвалена з урахуванням наведених висновків щодо застосування положень статей 123 126 129 Господарського процесуального кодексу України.

5.42. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

5.43. За таких обставин апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення заяви АТ "Гідромеханізація" та стягнення з відповідача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції з урахуванням норм процесуального права. Водночас Київська міська рада у поданій касаційній скарзі не спростувала висновків апеляційного господарського суду та не довела порушення норм процесуального права цим судом як необхідної передумови для скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду.

5.44. Верховний Суд також зазначає, що деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову -без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/743/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак